Description of the article

Date of publication

29.02.2020


Publisher name

Научен Хронограф


journal name

Хуманитарни Балкански изследвания, № 1(7) 29.02.2020


DOI

10.34671/SCH.HBR.2020.0401.0001


Authors

RUS: Кирилюк Анна Александровна-Восточноевропейский национальный университет имени Леси Украинки,ENG: Kyryliuk Anna Alexandrovna-Lesia Ukrainka Eastern European National University,UKR: Кирилюк Анна Олександрівна-Східноєвропейський національний університет імені Лесі Українки,


Titles

ENG NETWORK OF THE ROMAN CATHOLIC MONASTERIES IN THE VOLYN AT THE BEGINNING OF THE ХІХ CENTURY

UKR МЕРЕЖА РИМО-КАТОЛИЦЬКИХ МОНАСТИРІВ НА ВОЛИНІ У НА ПОЧАТКУ ХІХ СТОЛІТТЯ

RUS СЕТЬ РИМСКО-КАТОЛИЧЕСКОЙ МОНАСТЫРЕЙ НА ВОЛЫНИ В НАЧАЛА XIX ВЕКА


Annotations

ENG The process of assembling a network of Roman Catholic monasteries in Volyn which began at the end of the XІV century and ended at the beginning of the ХІХ century was analysed. It consisted of over fifty monasteries of various Roman Catholic male and female orders and congregations. Most of them had parish churches in which the monks performed pastoral duties. The focus is on the founders of monasteries among which were dominated local magnates, middle-class noblemen and the high-ranking clergy. Princes Ostrogski, Sangushki, Potocki and Lubomirski took the most active part in the foundation of the monasteries. Usually the monasteries were located in the patrimonial possessions of the founder. Most Roman Catholic monasteries were founded in the XVII century, much less in the XVIII century and only one appeared in the ХІХ century. Most of the monasteries belonged to the Dominicans and Carmelites, quite a few monasteries belonged to Bernardines and Trinitarians; Franciscans, Capuchins, Reformates, Augustinians had several monasteries each own, and only one monastery belonged to Bonifratris (officially the Hospitaller Order of the Brothers of Saint John of God) and to Marians. The number of female monasteries was strikingly smaller than male. Only the monasteries of Carmelites, Bridgettines and Charities (or sisters of mercy or Daughters of Charity of Saint Vincent de Paul) were founded in Volyn. In conclusion it was noticed that the formation of a network of monasteries in Volyn has certain have certain patterns related to natural and geographical conditions. There were more monasteries in the forest-steppe south-western regions which was related to the concentration of magnate and noble estates in the economically more developed part of Volyn. Several monasteries functionated in the such cities as Lutsk, Dubno and Kremenets. Lutsk remained the spiritual centre of Volyn where by the end of the XVІІІ century six monasteries had been established. In the Volyn province, most were of Dominicans monasteries (13) as well as Carmelites (12), somewhat less were of the monasteries of Bernardines (8), Franciscans (6), Trinitarians (5), and Capuchins (4). Augustinians had three monasteries in Volyn, Piarists and Reformates held two monasteries each own as well as Bridgettines and Charities. Bonifratris, the Congregation of Marians and female Carmelite order had only one monastery each own.

UKR Проаналізовано процес складання мережі римо-католицьких монастирів на Волині, який розпочався ще у кінці XІV ст. і закінчився на початку ХІХ ст. До її складу входило понад п’ятдесят обителей різних римо-католицьких чоловічих та жіночих орденів та згромаджень. Значна частина з них мала парафіяльні костели, в яких ченці виконували душпастирські обов’язки. Акцентовано увагу на фундаторах монастирів, серед яких домінували місцеві магнати та шляхтичі середньої руки, вище духовенство. Найактивнішу участь у фундуванні монастирів взяли князі Острозькі, Сангушки, Потоцькі та Любомирські. Зазвичай обителі розташовувались у вотчинних володіннях засновника. З’ясовано, що більшість римо-католицьких монастирів була закладена у XVІІ ст., значно менше - у XVІІІ і лише один з’явився у ХІХ ст. Найбільше діяло осередків ордену домініканців та кармелітів, також чимало монастирів було бернардинів та тринітаріїв; по декілька монастирів мали францисканці, капуцини, реформати, августинці, лише по одному монастирю - боніфратри і маріани. Кількість жіночих монастирів була разюче меншою, ніж чоловічих. На Волині були засновані лише монастирі кармеліток, бригіток і шариток (або сестер милосердя). Зроблено висновки, що у формуванні мережі монастирів на Волині спостерігаються певні закономірності, пов’язані з природно-географічними умовами. У лісостепових південно-західних районах було помітно більше монастирів, що пов’язано з концентрацією магнатських і шляхетських маєтностей в економічно розвиненішій частині Волині. По декілька монастирів діяло таких містах: Луцьк, Дубно та Кременець. Духовним центром Волині залишався Луцьк, де до кінця XVІІІ ст. виникло шість монастирів. Найбільше у Волинській губернії діяло монастирів домініканціів (13), а також кармелітів босих та давніх обрядів (12), дещо менше було монастирів у бернардинів (8), францисканів (6), тринітаріїв (5), так капуцинів (4). Августиніани на Волині мали три своїх монастирі, піари та реформати по 2, як і бригітки з шаритками. Лише по одній обителі було у боніфратрів, згромадження маріан, а також у жіночого ордену кармеліток.

RUS Проанализирован процесс составления сети римско-католических монастырей на Волыни, который начался еще в конце XIV века и закончился в начале XIX века. В ее состав входило более пятидесяти обителей различных римско-католических мужских и женских орденов и конгрегаций. Значительная часть из них имела приходские костелы, в которых монахи выполняли пастырские обязанности. Акцентировано внимание на основателях монастырей, среди которых доминировали местные магнаты и шляхтичи средней руки, высшее духовенство. Активное участие в фундирование монастырей приняли князья Острожские, Сангушки, Потоцкие и Любомирские. Обычно обители располагались в вотчинных владениях основателя. Выяснено, что большинство римско-католических монастырей была заложена в XVII веке, значительно меньше - в XVIII и только один появился в XIX веке. Больше всего действовало ячеек ордена доминиканцев и кармелитов, также немало монастырей было бернардинцев и тринитариив; по несколько монастырей имели францисканцы, капуцины, реформаты, августинцы, только по одному монастырю - бонифратры и марианны. Количество женских монастырей была меньше, чем мужских. На Волыни были основаны лишь монастыре кармелиток, бригиток и шариток (или сестер милосердия). Сделаны выводы, что в формировании сети монастырей на Волыни наблюдаются определенные закономерности, связанные с природно-географическими условиями. В лесостепных юго-западных районах было заметно больше монастырей, связано с концентрацией магнатских и шляхетских имений в экономически развитой части Волыни. По несколько монастырей действовало городах: Луцк, Дубно и Кременец. Духовным центром Волыни оставался Луцк, где до конца XVIII века возникло шесть монастырей. Больше всего в Волынской губернии действовало монастырей доминиканциив (13), а также кармелитов босых и древних обрядов (12), несколько меньше было монастырей в бернардинцев (8), францисканцев (6), тринитариев (5), капуцинов (4). Августинианы на Волыни имели три своих монастыре, пиар и реформаты по 2, по бригиток с шариток. Только по одной обители было в бонифратров, конгрегации мариан, а также у женского ордена кармелиток.


Full article text
01-kirilyk.pdf